Перейти до контенту

с. Котів, Рівненський район, Рівненська область
Від сходу до Нової Українки примикає село Котів, перенесене в 1950 році з правого берега Горині, де споруджували військовий полігон. Теперішній Котів, як і Нова Українка, розміщений на землях Креховецької Осади й зараз нараховує біля 200 дворів, 750 мешканців. Церкву Воздвиження Господнього Хреста тут збудували в 1989 році, а в покинутому селі – під кінець ХVI століття. Котів з надгориння уперше згадує акт 1445 року. У ньому сказано, що за вірну службу князь Швидригайло дарує Петрашкові Ланевичу Мильському село "Котов". Грамота 1518 року засвідчує Котів двома різними формами: "из Котовым" та "из Котиным", а запис під 1535 роком згадує "котовские бендюги", пущені на сплав Горинню до "Першкова" (Олександрії). Два роки опісля возний подає скаргу на річицьких селян, які спустошили "котовские луга". Під кінець XVIII століття "деревня" Котів, єпархіально підпорядкована Річиці, належала до Єрофея Готського, Семашка. Тоді вона під іменем "Котово", "Котова" мала 35 дворів, 296 мешканців. В її околиці були просторі лісомасиви з орними "нивками", розлогі луги, пасовища, ставки, озера й невелика пристань, неподалік якої Вільшанка приводила в рух водяний млин. Котівці тоді славились кошикарством, лісовим бджільництвом. Назва Котів походить від прізвища (прізвиська) Кот, а, можливо, і від такого ж імені, що, подібно болгарському Кото, пішло з наймення Костянтин "стійкий, сильний". Але прізвище Кот (одне з найпоширеніших у Польщі), могло увібрати значення "хитра, підлісна людина", як у вислові "спритний (хитрий), як кіт". ...продовжувати читання "Історія села Котів"

img_20161109_124545

День української писемності та мови відзначається щороку 9 листопада, встановлено Президентом України в 1997 році на честь Нестора Літописця – послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.

В Котівській ЗОШ І-ІІІ ступенів в цей день проведено усний журнал «Ти наше диво калинове, кохана материнська мова». Захід підготувала вчитель української мови і літератури Петровець Галина Василівна з учнями 7- го та 5-го класу.

Гордійчук Віктор, Малащук Катерина, Боярин Олена, Тимчук Катерина, Воробйов Олександр, Брижицька Ангеліна та інші учні 7-го класу розповіли, яке місце в житті народу відіграє мова та писемність, що скіплюють націю та народ. Гордійчук Віктор та Малащук Катерина заспівали українських пісень.Учні 5-го класу Семещук Катерина, Трофимчук Олександра, Жук Анна, Смердова Аліна, Брижицький Олексій, Гаркава Анна, Рудь Катерина, Кашецький Андрій прочитали вірші про мову.В залі де відбувся захід було оформлено виставку літератури «Мова наша калинова» (підготувала завідуюча бібліотеки Михалюк Любов Євгеніївна).

На свято української писемності та мови був запрошений рівненський поет-гуморист Береза Юрій Павлович, лауреат літературної премії ім. О.Вишні, володар диплому Всеукраїнського фестивалю «Лауреат Нобелівської премії».На уроці історії в 6-му класі (вчитель історії Трофімчук Надія Іванівна)  поет розповів про своє дитинство, про те як став поетом, читав свої вірші, відповідав на запитання учнів.

Родзинкою зустрічі стало ознайомлення зі своєю книгою «Нагадки про мовні порядки» виданою в 2014 році. Книга адресована всім, хто шанує рідну мову та хоче нею виразно володіти. Вона є своєрідним навчальним посібником написаним у художній формі та з гумором. Пізніше поет подарував цю книгу у шкільну бібліотеку.

Чупринська Лариса Ананіївна та учні 11-го класу запросили Юрія Березу на класну годину «Мова – талісман нації». Семещук Яна, Кирик Ілля, Дацюк Софія, Чупринська Наталія, Глущук Ірина та інші розповіли, яких гонінь зазнала наша мова протягом століть, згадали тих, хто творив нашу мову, хто написав «Велесову книгу» та «Пересопницьке Євангліє».

Заключне слово мав Юрій Береза. Він дав зрозуміти, що мова народу – поняття священне і зневажати її це безкультурно і бездуховно. Закликав присутніх шанувати і любити рідну мову, розмовляти українською мовою, адже поки живе українська мова  живе наш дух, жива наша пісня, наша історія, наша релігія і держава, наша єдність, наше майбутнє.